«Стабільність – ознака майстерності» – такий девіз обрала для себе збірна команда Києва (СК «РУКБО») з рукопашного бою. Так говорити є чіткі підстави – у загальнокомандному заліку і на Чемпіонаті України серед дорослих, на Кубку України команда м. Києва завоювала перші місця!
Кожні змагання для спортсмена – це не лише перемога, але й можливість отримати заслужене спортивне звання. Когорта Майстрів спорту України з рукопашного бою збільшується. Спортсменам-рукопашникам СК «РУКБО» Олегу Довганінцю, Уляні Чапленко та Віталію Михнику присвоїли почесні звання «Майстер спорту України з рукопашного бою».
Вже постійною стає рубрика про досягнення наших спортсменів. Вашій увазі – історії успіху, які труднощі вони долали на шляху до перемог, якими досягненням пишаються особливо.
Олег Довганінець, 27 років, тренер СК «РУКБО», викладач кафедри біомеханіки та спортивної метрології Національного університету фізичного виховання та спорту України
«Рукопашним боєм займаюся вже 17 років. Надзвичайно пишаюся перемогою, яка привела мене до звання МСУ. Різні життєві обставини завадили мені 4 рази виконати умови присвоєння звання. Щиро вдячний своїм тренерам Радченку Андрію Анатолійовичу та Радченку Юрію Анатолійовичу, які зробили вагомий вклад у мою підготовку, та Спортивному клубу «РУКБО» , на базі якого відбувався цей процес. Адже завдяки своєму рідному клубу, де зараз і сам треную, та команді тренерів-професіоналів, виховуються нові чемпіони, патріоти Держави, майбутні МСУ, МСМКУ та ЗМСУ. Пишаюся, що є частиною цієї потужної організації і маю змогу зробити свій вклад у розвиток і популяризацію рукопашного бою та пропагування здорового способу життя.
При чому, рукопашний бій став нашим сімейним видом спорту – мої донька та син також займаються цим видом спорту.
В майбутньому планую вступити до аспірантури НУФВСУ та здобути звання доктора філософії за спеціальністю «Фізична культура і спорт» і виховувати майбутніх чемпіонів України та світу з рукопашного бою».
Уляна Чапленко, 21 рік, випускниця Київського національного університету будівництва та архітектури за спеціальністю «Архітектор»
«Мій перший клуб – «Рись» у Миколаєві, а тренер, котрий привів мене у рукопашний бій і зробив усе, щоб я закохалась у цей вид спорту – Міненко Олександр Васильович. За це я йому буду вдячна завжди. Він виростив з мене спортсменку.
З дитинства обожнюю малювати, писати картини маслом, розробляти щось нове та цікаве. Загалом, я досить творча людина. Мені подобається, коли люди, котрі знають мене як студентку архітектурного факультету, дивуються, коли дізнаються, що я займаюсь рукопашним боєм. Різні види діяльності розвивають мене з різних сторін, розширюють кругозір, але разом з тим я завжди залишаюся собою.
Я дуже довго йшла до цього звання. Чесно кажучи, не можу передати свої почуття, відразу не могла й повірити, що виконала норматив! Це дуже круті емоції, величезна гордість за себе. Знаю, що Майстер спорту нікому не дається легко. Це – завжди важкі тренування, психологічні та емоційні гойдалки, далека спортивна дорога. Разом з тим, пишаюся абсолютно кожним своїм поєдинком, неважливо, як він закінчився. Після кожного бою я виходжу переможцем для себе і починаю роботу над собою, над своїми помилками, стаю кращою версією себе.
Багато залежить не тільки від спортсмена, а й від тренера. Зараз я тренуюся в СК «РУКБО» у Радченко Юрія Анатолійовича та Андрія Анатолійовича. Я безмежно вдячна їм за те, що вони для мене роблять. І саме у складі «РУКБО» я виборола спортивне звання Майстра спорту України. Сподіваюсь, мої тренери мною пишаються. У свою чергу, обіцяю тренуватися ще більше і приносити результати у скарбничку клубу.
В майбутньому планую успішно захистити диплом і скласти іспити до вступу в магістратуру. І, звичайно, здобути перемогу у Чемпіонаті Світу з рукопашного бою. До своєї перемоги готуватимусь дуже відповідально, аби гідно представити Україну у складі Національної збірної. Планую стрибнути вище голови».
Віталій Михник, 25 років, тренер з рукопашного бою
«Моя спортивна кар’єра розпочалася у дитинстві, коли у 6 років батьки записали на секцію з єдиноборств. Мені дуже подобалося займатися. Але перша поразка у фінальному поєдинку на моїх перших змагань відбила бажання займатися далі. Тоді мене підтримав тренер. Досі пам’ятаю його слова, що це – лише початок, попереду ще буде безліч перемог і поразок. Головне – не здаватися. Тоді я не був впевнений, що зробив правильний вибір, але продовжив тренування, лише для того, аби мною пишались батьки. Вже через декілька років я зрозумів – системні тренування роблять мене тільки сильнішим. Так я і залишився в спорті.
Згодом, в мене з’явилася мрія стати тренером. І тепер вона здійснилася – я треную дітей і отримую від цього неймовірний кайф.
Саме в рукопашний бій і СК «РУКБО» мене привела моя дружина Валентина (Чемпіонка Світу з рукопашного бою). Тут я познайомився з моїми теперішніми тренерами і наставниками – Радченком Юрієм Анатолійовичем та Радченком Андрієм Анатолійовичем. Із 2019 року я почав нову сторінку своєї спортивної кар’єри. За цей час двічі ставав переможцем Кубку України та призером Чемпіонату України. Своїми перемогами, наполегливістю і безцінним вкладом тренерів у мене як спортсмена, виборов місце в збірній. Я щиро вдячний своїм тренерам та дружині, які підтримували мене на усьому шляху.
Далі – постійні інтенсивні тренування та підготовка до Чемпіонату Світу. Розраховую лише на перемогу!».
У свою чергу Заслужений тренер України з рукопашного бою Андрій Радченко, президент СК «РУКБО» відзначив: «Ми пишаємося нашою потужною командою висококваліфікованих тренерів і професійних спортсменів. Пишаюсь тим, що багато вихованців нашого клубу досягнули найвищих спортивних досягнень – стали Заслуженими майстрами спорту України. Наша сила – в єдності та бажанні перемагати, удосконалюватись і розвиватись. Впевнений, що ці якості допоможуть українській збірній перемогти у Чемпіонаті Світу з рукопашного бою в цьому році. І це – наша стратегічна мета!».
Щиро вітаємо спортсменів із досягненнями і зичимо не зупинятися а досягнутому! Вперед, до нових успіхів!
Нагадаємо, нещодавно почесні звання «Майстер спорту України з рукопашного бою» спортсменам-рукопашникам Ількову Дмитру, Рогожкіну Олександру та Газаряну Давиду присвоїли.
